Продовжіть речення спрямування футуризму можна визначити трьома м місто машина монета

Явище українського футуризму

Шкільний твір

Термін «футуризм» належить італійському митцеві Філіпо Томазо Марінетті. Футуризм це — мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса.

Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації («прискорення») свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово.

Футуризм — це тотальне заперечення, у тім числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала поетизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавали свої твори на шпалерах.

Центральною постаттю українського футуризму був Михайль Семенко. В різний час до різних футуристичних об’єднань входили Микола Вороний, Григорій Чупринка, Олександр Олесь, Павло Тичина, Юрій Яновський, Микола Бажан, Яків Савченко, Олекса Слісаренко, Микола Терещенко, Ґео Шкурупій. В розвиткові футуризму в Україні можна виділити такі стадії:

1. Кверофутуризм — пошуковий футуризм, коли обожнювалися рух, шукання, динаміка. Мистецтво йшло «по колу» — всі рівні, все однаково цінне.

Футуризм відродив уявлення про світ людини на доісторичній стадії її існування. Живопис замінили наскельні малюнки. Селюки творили нове мистецтво — інколи шедеври. Футуристи мали серйозні сумніви в творчих можливостях людського розуму, панувала орієнтація на до-свідоме, доісторичне сприйняття.

Источник

Презентація на тему «Футуризм» (варіант 5)

Визначальні риси футуризму:
-заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей);
-прагнення до новацій, бунтівливості, порушення традицій;
-культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста);
-переплетіння документального матеріалу з фантастикою;
-у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі».

Футуризм в піщаних скульптурах. «Механічна голова».

Сергій Щербаков «Троянский кінь»

Автомобільный завод в Лінготто, 1928 р.

Ескіз станції для аеропланів і поїздів зроблений Антоніо Сант’Еліа

Література футуризму
У 1909 році італійський поет Філіппо Томмазо Марінетті друкує в паризькій газеті «Фігаро» перший маніфест футуризму. Через рік з’являються футуристичні маніфести італійських художників і музикантів. В цьому ж 1910 році Ф. Марінетті створює роман (до речі, єдиний футуристичний роман) «Мафарка-футурист», відомий як відображення політичної програми італійського футуризму. У 1912 році виходить антологія «Поети-футуристи», яку відкриває «Технічний маніфест футуристичної літератури». Окрім Ф. Марінетті, до італійського футуризму належали Дж. П. Лучіні, П. Буцці, А. Палаццескі, А. Д’Альба та інші.

Перший маніфест футуризму

Умберто Боччоні. «Місто, відродження легенди», ескіз, 1910 р.

Источник

Презентація по слайдам:

(від лат. futurum – майбутнє) – одна з течій авангарду. У літературі – основоположник італійський письменник Марінетті, що 1909 року опублікував “Перший маніфест футуризму”, де закликав звільнитися від літератури минулого й створити “динамічну літературу майбутнього”, що буде оспівувати замість людини техніку та машини.

На світогляд футуристів великий вплив мали філософські погляди Ф.Ніцше з його культом “надлюдини” та А.Бергсона. Футуризм – це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Фрідріх Ніцше Анрі Бергсон

Спрямування футуризму можна виразити трьома “М”: місто; машина; маса.

Дві головні ознаки футуризму Нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Якщо цікавить душа – пізнай машину. Динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів вираження руху.

Принципи динамізації (“прискорення”) художнього тексту: Тексти записувалися без розділових знаків, без великих букв. Найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово.

Футуризм – це тотальне заперечення, у тому числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста.

Футуризм проголосив руйнування форми художнього твору; звернення до урбаністичних мотивів; епатаж (скандальна витівка); оновлення виражальних засобів (прагнули “випустити слова на волю”): замість евфонії вводили дисонанси (різноголосність), звільнили вірш від збігу фрази й рядка, творили нові слова та алогічну мову.

Источник

Футуризм як літературний напрямок

Футуризм увірвався в світове мистецтво, а згодом і українську культуру в час, коли вона потребувала нового дихання і модерного віяння. Футуристи виходили далеко за рамки, які існували для творчості у той час, творячи нові уявлення про те, яким може бути літературний чи мистецький твір. У літературі нове віяння футуризму проявилося особливо рясно, подарувавши нашій культурі талановитих митців, які обрали для розвитку свого творчого его саме такий керунок. Запрошуємо з’ясувати його особливості.

Футуризм — авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття в основному в Італії й Росії.

У живописі й скульптурі італійській футуризм став предте­чею багатьох наступних художніх відкриттів і течій. Так, Боччоні, який використовував у своїй роботі одразу кілька матеріалів (скло, дерево, картон, залізо, шкіру, одяг, дзеркала, електричні лампочки й т. д.) став попередником такого сучасного на сьогодні напряму в мистецтві, як поп-арт. У своїх футуристичних роботах Балла прагнув до об’єднання форми, кольору, руху й звуку.

На світогляд футуристів великий вплив мали філософські погляди Ніцше з його культом «надлюдини» та Бергсона, який стверджував, що мозок може осягати все закостеніле й мертве.

Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною.

Психо­логізм оголошується анархізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху.

Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації («прискорення») свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висува­ється дієслово.

Футуризм — це тотальне заперечення, у тім числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала пое­тизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавали свої твори на шпалерах.

До Першої світової війни футуризм в індустріально відста­лій Україні не мав сприятливого ґрунту. Але вже 1913 р. лідер українського футуризму Михайль Семенко видав збірку поезій «Prelude», а 1914 р.— «Дерзання» і «Кверо-футуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок.

Він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «Флямінґо» (1919-1921), «Аспанфут» (1921-1924) у Києві, а після переїзду до Харкова журнал «Нова ґенерація» (1928-1930). Під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойо­вою трибуною «пролетарського мистецтва» й від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й супрематизму (низку статей надрукував у «Новій ґенерації» К. Малевич), а потім був зовсім заборонений.

До «Нової ґенерації» належали, крім М. Семенка, поети Гео Шкурупій, Олекса Близько, М. Скуба та ін., теоре­тик О. Полторацький. Деякий час під впливом футуризму був Микола Бажан. Близько до футуризму стояв Валер’ян Поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям «динамічного спіралізму».

Футуристи не мали такої видатної пози­ції в українській літературі своєї доби, як символісти чи неокла­сики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством.

«Нова ґенерація» пропагу­вала модерні західноєвропейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, і журнал пере­став існувати ще до загальної ліквідації літературних організа­цій у 1932 р.

Крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футурис­тів: у Харкові «Ком-Космос» (1921), в Одесі «Юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у Москві «СІМ» («Село і місто», 1925), що об’єднувало українських письменників у РСФСР. Орга­нами футуризму в 1920-х рр. були ще «Семафор у майбутнє», «Катафалк искусства» (російською мовою) і «Гольфштром».

Процес розкладу світового мис­тецтва, його деструкція, має, на думку М. Семенка, змінитися конструктивним процесом формування нової культури.

«Матеріал поезії — слово як таке — підпало під енергій­ний процес деструкції… Слово розкладене й використане з усіх боків — як поняття, символ, образ, фарбова пляма, тональний звук і, нарешті, як прозаїзм», — писав наприкінці 20-х років минулого століття керманич українського футуристичного руху Михайль Семенко.

Його «деструкція» насправді виявляється в небагатьох віршах- маніфестах, покликана прагненням здійснити велику справу — вивести українську літературу, що загрузла в «селянському дис­курсі», на європейський, світовий рівень.

Футуризм Семенка переслідує не так мистецькі, як патріотично-просвітницькі цілі — і саме цим він найбільш цінний для вітчизняної літератури, як перша спроба створити щось не «українське», а «літературне».

Источник

Літературний авангард

Спостереження

1. Розгляньте репродукції картин і виконайте завдання.

О. Богомазов. Правка пилок. 1926 р.

О. Екстер. Три жіночі фігури. 1910 р.

А. Петрицький. Ескіз костюмів до вистави «Футболіст». 1929 р.

А. Якими з означень — сміливі, нетрадиційні, дивні, смішні, нецікаві, оригінальні, яскраві, холодні, теплі, прогресивні, кричущі — ви охарактеризували б подані репродукції картин? Доберіть свої характеристики, якщо, на вашу думку, немає відповідних означень серед перелічених.

Б. Поміркуйте, чому О. Богомазова називають «українським Пікассо».

В. Що означає слово авангард?

2. Законспектуйте матеріал про літературний авангард.

Теорія літератури

АВАНГАРД. ФУТУРИЗМ

Український літературний авангард виник як різка реакція на традиційні напрями в літературі.

Авангард (фр. avant — спереду й garde — передовий загін) — літературний напрям, що характеризується радикальним новаторством і схильністю до експериментів. Головна мета — очищення шляху для нового, що має прийти в мистецтво.

Авангардисти заперечували та викривали через висміювання й пародіювання застарілі ідеї та форми, постійно експериментували, оновлюючи погляди на світ і мистецькі засоби. Однак часто створення зовсім нового залишалося недосяжним через свою утопічність.

Авангардизм виявився в різних модерних течіях — в абстракціонізмі, дадаїзмі, конструктивізмі, кубізмі, сюрреалізмі, футуризмі.

Футуризм (фр. futurum — майбутнє) — авангардний напрям, що заперечував класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції та прийоми старого мистецтва,створюючи новий стиль.

Футуризм — це мистецтво, яке відображає епоху технічного прогресу. Його спрямування можна визначити трьома м: місто, машина, маса.

Основними ознаками футуризму є:

Футуристи «випускали слова на волю» (М. Семенко), звільняли вірш від збігу фраз і віршованого рядка, легко творили нові слова, уводили в поезію дисонанси, що мало передавати ритм нової доби.

Засновником футуризму вважають італійського письменника Ф. Т. Марінетті, який 1909 р. своїм «Маніфестом футуристів» закликав знищувати панівні мистецькі форми ХІХ ст. й культивувати «телеграфний стиль». Футуризм яскраво проявився в російській поезії, зокрема у творчості В. Маяковського, В. Хлєбникова й Б. Ліфшиця. В українській літературі футуризм започаткував М. Семенко. До найпомітніших представників цього літературного руху належать О. Влизько та Ґео Шкурупій.

Український авангард в образотворчому мистецтві представлений творчістю О. Архипенка, О. Богомазова, Д. Бурлюка, О. Екстер, В. Єрмилова, А. Петрицького, В. Татліна та ін.

Довідка

Давид Бурлюк (1882-1967) — український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва. Народився на Харківщині. Після революційних подій 1917 р. виїхав до Японії, а згодом до США, де й провів решту життя. Починав як імпресіоніст, але потім став одним з основоположників футуризму.

Цікавився українською поезією, особливо творами П. Тичини та М. Семенка, пишався кровним спорідненням з Україною.

Д. Бурлюк. Прихід весни та літа. 1914 р.

3. Прочитайте життєпис М. Семенка й перекажіть його.

Источник